Серед комплексу
вправ у фізичному
вихованні учнів одне
з чільних місць належить
бігу. На уроках
легкої атлетики з технікою бігу пов’язані і інші рухові дії – стрибки в
довжину і у
висоту з розбігу, метання малого м’яча і гранати з розбігу, рухливі ігри та естафети. Тому, в
першу чергу необхідно
вирішувати завдання навчання
школярів техніці бігу. Наукові дані показують, що
приблизно у 90 % дітей 7–10-річного віку
відзначається цілий ряд нераціональних рухів і помилок в бігу, а саме:
1) відштовхування в
бігу в основному
у дітей характеризується неповним розгинанням поштовхової ноги;
2) фаза
опори більш тривала за часом, ніж фаза польоту;
3) нога
ставиться на доріжку (опору) далеко від проекції ОЦМ тіла, що створює
значне гальмування або уповільнення
швидкості бігу у фазі
передньої опори;
4) постановка
ноги в більшості випадків здійснюється з п’яти і рідше з зовнішнього зводу стопи;
5) у бігу
дітей спостерігається «активне
взяття носка на
себе» перед постановкою ноги на доріжку;
6) у
більшості дітей ноги працюють перехресно, тобто слід правої ноги заходить вліво
за середню лінію. Як тільки стопа
втрачає опору і починається її
згинання в колінному суглобі, нога, що стала тепер вже маховою, рухається вперед не паралельно другій, а як би заходить за
неї.
У зв’язку
з цим виникає
необхідність кваліфікованого педагогічного впливу на
формування правильного рухового
навику в бігу з
перших років навчання
в школі. Основними
засобами навчання техніці
бігу є спеціальні бігові, стрибково-бігові
вправи, біг в різних варіантах, рухливі ігри, естафети.
Навчання техніці бігу
проводиться на рівному майданчику або доріжці. Це
необхідна умова для оволодіння правильною
технікою.
Результат в бігу
на
короткі дистанції залежить від наступних основних факторів:
1) вміння
швидко реагувати на команду «Руш!» або постріл стартера (це вміння включає латентний і моторний періоди реакції);
2) якості стартового
розгону, тобто здатності
миттєво набирати швидкість;
3) рівня абсолютної
максимальної швидкості, яку
здатний розвинути спортсмен;
4) рівня швидкісної
витривалості – здатності займається
зберігати досягнуту швидкість до кінця дистанції.
За допомогою
безперервного рівномірного бігу в різному темпі можуть вирішуватися такі
завдання, як:
а) зміцнення
здоров’я;
б) профілактика
деяких захворювань;
в) збереження
та відновлення рухових функцій;
г) загальна
працездатність;
д) підвищення
витривалості;
е) формування
рухових навичок.
Всі ці завдання
необхідні в повсякденному житті, виховання звички до систематичних занять
фізичними вправами як
засобу організації вільного часу, активного
відпочинку дитини і
продовження творчого довголіття. Оздоровчий біг є найбільш простим і доступним (у технічному відношенні) видом циклічних вправ.
Техніка оздоровчого бігу на відміну від спортивного бігу характеризується
меншими зусиллями і амплітудою рухів,
довжиною і частотою кроків. Методика
навчання правильному бігу така
ж, як і бігу на середні і довгі дистанції. Перш ніж почати займатися
оздоровчим бігом, необхідно пройти медичний огляд. Учнів, віднесених
за станом здоров’я
до спеціальної медичної
групи, на підставі висновку
лікарсько-консультативної
комісії, які можуть
займатися оздоровчим бігом, можна розділити на 3 групи. До першої
групи належать діти з ослабленим
здоров’ям, із зайвою вагою – на 15-20 кг перевищує норму.
У
другу групу входять
учні практично здорові,
але які
раніше не відвідували заняття фізичною культурою за
медичними показаннями. У третю групу,
входять школярі, віднесені в спеціально медичну групу з обмеженням фізичного
навантаження. З усіх методів
тренувальних засобів, для дітей з ослабленим здоров’ям,
фахівцями рекомендується займатися
оздоровчим бігом:
1. Легкий рівномірний
біг від 15 до 30
хвилин при пульсі
120-130 ударів на
хвилину. Для початківців
бігунів є основним
і єдиним засобом тренування.
2. Тривалий
рівномірний біг – від 60 до 120 хвилин
при пульсі 132-144 удари
на хвилину. Застосовується для
розвитку та підтримки
загальної витривалості. Цей метод,
в свою чергу,
повинен бути розділений
на три частини (періоду): ходьба, біг – ходьба, рівномірний біг.
3. Ходьба. Для
правильного проведення занять
необхідно мати три показники:
довжину дистанції (1,5-2 км), час її проходження та ЧСС за перші 10 с
після зупинки. Пульс під час ходьби не повинен перевищувати 120 уд/хв.
4. Біг –
ходьба. Ця методика розроблена співробітниками ВНДІФК на базі груп здоров’я і полягає у
чергуванні строго обмежених відрізків ходьби і бігу, наприклад 50 метрів бігу і
150 метрів ходьби, потім 100 метрів бігу і 100 метрів ходьби.
5. Рівномірний біг.
Ця частина тренування
завершальна, бігаючи
3-4 рази
на тиждень в легкому рівномірному темпі по 30-60 хв можна отримати навантаження, достатнє для
зміцнення здоров’я.
Величина навантаження
в оздоровчому бігу
складається з двох компонентів – обсягу та інтенсивності. По-перше,
необхідно пам’ятати,
що навантаження завжди повинно
бути оптимальним для
конкретної особи в конкретний момент. Оптимум – це той найменший обсяг навантаження, який дає найбільший
результат. По-друге,
потрібно пам’ятати, що
наша мета –здоров’я,
а не високі спортивні досягнення.
Надійним
критерієм інтенсивності навантаження
є носове дихання.
Проведені спеціальні
велоергометричні дослідження показали, що до тих пір, поки дихання
через ніс (при
гарній носоглотці) повністю
забезпечує надходження
в легені кисню,
ЧСС не перевищує
130 ударів на
хвилину. Момент, коли бігун змушений вдихнути через рот додаткову порцію
повітря, відповідає збільшенню пульсу
до 140-150 ударів
на хвилину (верхня межа аеробного обміну). Абсолютна
швидкість бігу не має ніякого значення і представляє лише теоретичний інтерес,
так як фізіологічний вплив на організм залежить не від кількості пробігаємих метрів в
секунду, а від
режиму тренування. Біг в
аеробному режимі забезпечує
всі необхідні компоненти
навантаження: витрата
енергії, оптимальне збільшення
ЧСС, вібрацію судин
і внутрішніх органів. Тому не потрібно прагнути
до збільшення швидкості
у що б
то не стало. У процесі занять швидкість повинна
збільшуватися тільки природним шляхом,
у міру зростання
тренованості, мимоволі і
непомітно для самого бігуна. Завжди
повинен дотримуватися принцип
"Бігти легко!". Свідоме збільшення швидкості, що викликає
напруженість бігу, неприпустимо. Про величину
навантаження в одному
занятті можна судити
по швидкості відновлення
пульсу, який через
10 хв після
фінішу не повинен перевищувати 100 уд/хв (16
ударів за 10 с).
Люди, які займаються оздоровчим
бігом повинні регулярно
вести щоденник, в якому записують виконану
роботу, пульс (вранці)
за 1 хв, cон, самопочуття, працездатність та
ін. Бігати краще
всього в парку
або на найближчому стадіоні.
Краще вибирати м’який ґрунт. Біг
приносить велику користь у
тому випадку, якщо
він поєднується з
правильним режимом харчування і загартовуванням організму.
Фізична підготовка
при заняттях оздоровчим бігом ґрунтується на ряді спеціальних принципів:
повторності, поступовості, індивідуалізації.
Принцип повторності
– використовувати вправи
систематично. При цьому фізичні
навантаження повинні бути
чітко регламентовані за
часом, інтенсивністю і об’ємом.
Принцип поступовості
– дотримання цього
принципу дозволяє поступово пристосовуватися до
зростаючого тренувального навантаження. "Ніколи складну
роботу, як би ти не
звик до неї,
не починай стрімко,
а з деякою поступовістю "(І. П. Павлов).
Принцип індивідуалізації. Стан
здоров’я, та не однакова фізична
підготовленість, диктують необхідність
індивідуального підбору навантаження при
заняттях оздоровчим бігом.
"Краще недобрати, ніж перебрати" – золоте правило
оздоровчої ходьби і
бігу. Перш ніж
почати заняття, потрібно
реально оцінити свої можливості,
обов’язково порадитися з лікарем. Слід
також враховувати стан
здоров’я, фізичну підготовленість, витривалість,
яка у кожного
учня залежить від
стану його здоров’я. Необхідний індивідуальний підхід
до тренувального навантаження.
Зміни частоти пульсу в ході
занять дозволять отримати об’єктивну картину змін в організмі і внести
поправки у плановане навантаження.
Мотиви, які
спонукають учнів загальноосвітньої школи
займатися оздоровчим бігом, найрізноманітніші. Проводячи
анкетування старшокласників,
отримано дані, що
дозволили виділити п’ять
основних мотивів:
1.зміцнення здоров’я та
попередження захворювань (31,1 %),
2.продовження творчого довголіття
(19,3 %),
3.розвиток фізичних
якостей, рухових навичок, підвищення працездатності (15,2-14,5 %),
4.нормалізація ваги
тіла, більш раціональне
проведення вільного часу (7,4-6,7 %),
5.підготовка та виконання
спортивних розрядів (5,4 %).
На думку школярів, заняття оздоровчим
бігом сприяли:
1. підвищенню навчальної
діяльності – 33 %
2. зниженню
стомлюваності протягом дня і навчального тижня – 20 %;
3. скорочення пропусків
по хворобі – 16,3 %;
4. підвищенню соціальної
активності – 10,5 %;
5. поліпшенню
соціально – психологічного
клімату в школі і вдома – 8,5 %.
Як показали
дослідження: оздоровчий біг величезний
ефект надає на вплив системи кровообігу і
дихання, зміцнюється серцево-судинна система, збільшується еластичність і ємність судинного русла. Необхідно
відзначити також його позитивний
вплив на вуглеводний
обмін, функцію печінки
і шлунково-кишкового тракту,
кісткову систему. Під
впливом тренування на витривалість
знижується в’язкість крові,
що полегшує роботу
серця. Дослідження показали – завдяки
активізації жирового обміну оздоровчий біг є ефективним засобом
нормалізації маси тіла.
У школярів, що
регулярно займаються оздоровчим
бігом, вага
тіла близька до
ідеальної ваги тіла,
а вміст жиру в 1,5 разів менше, ніж у
хлопців, які не займаються
оздоровчим бігом. Дослідник
спостерігав зменшення пульсу протягом першого року занять оздоровчим бігом (з
78 до 62 уд/хв).
Заняття оздоровчим бігом проходять з
учнями, віднесеними до спеціальної медичної
групи за індивідуальною програмою
і складається з
трьох частин:
1. Підготовчої.
2. Основної.
3. Заключної.
У підготовчій частині
вирішуються два завдання:
перше повинно
забезпечити педагогічну та психологічну настройку, що займаються, оздоровчим
бігом;
друге пов’язана з
розминкою, яка потрібна для
того, щоб "розігріти" м’язи і підготувати
організм до майбутньої м’язової діяльності.
В основній частині
занять необхідно слідувати декільком правилам:
1.починайте біг
повільно, намагаючись зберегти рівний темп бігу, не робіть
різких прискорень. Якщо
виникає потреба збільшити
темп бігу, наприклад – у другій половині дистанції, то робіть
це поступово;
2.біг повинен
супроводжуватися позитивними емоціями;
3.оздоровчий біг
повинен викликати невелику
приємну втому. Не
слід доводити себе до глибокого стомлення.
У заключній
частині заняття учні,
що займаються, оздоровчим
бігом можуть відчути стомлення.
Втома може виражатися в
надмірному диханні, великому потовиділенні, уповільненні
рухових реакцій, нестійкості уваги. Облік
цих ознак втоми
може допомогти краще
управляти тренувальним навантаженням і
запобігти погіршенню функціонального стану дитини.
Комментариев нет:
Отправить комментарий