Оздоровчий біг
є найбільш простим
і доступним (у
технічному відношенні) видом циклічних вправ (до них відносять біг,
спортивну ходьбу, плавання тощо), а тому й самим масовим. За найскромнішими
підрахунками, біг як оздоровчий засіб використовують понад 100 млн. людей середнього і літнього
віку нашої планети. Найбільш сильним
стимулом для занять
бігом є саме
задоволення, величезне почуття
радості, яке він
приносить. У більшості
випадків припиняють заняття ті
люди, які в
результаті неправильного тренування
не змогли випробувати ці
відчуття. Коли популярність
бігу і бігу
підтюпцем досягла піку
в середині 70-х років,
багато людей говорили
про почуття ейфорії, яке вони відчували під час занять. Такі
відчуття характерні не тільки для
бігунів. Багато людей, які регулярно займаються іншими видами спорту,
розповідають про аналогічні
відчуття. Вони відчувають
себе більш щасливими, спокійними,
готовими до дозволу життєвих труднощів
і більш ясно мислять.
Для
посилення пропаганди занять оздоровчим бігом необхідно глибше
усвідомити
психологію людини, що
бігає і мотиви,
які ним керують. Академік М. С. Ілларіонов (1988) виділяє
такі основні мотивації до занять оздоровчим бігом:
зміцнення
здоров’я та профілактика захворювань;
підвищення
працездатності, задоволення від самого процесу бігу;
прагнення
поліпшити свої результати в бігу (спортивна мотивація);
слідування
моді на біг (естетична мотивація);
прагнення
до спілкування;
прагнення
пізнати свій організм, свої можливості;
мотивація
творчості;
мотивація
виховання та зміцнення сім’ї, "сімейний" біг;
випадкові
мотивації.
Найбільш сильним
стимулом для занять
є задоволення, величезне почуття радості, яке
приносить біг. У більшості випадків припиняють заняття ті люди, які в
результаті неправильного тренування не змогли випробувати ці відчуття. Німецький психолог
Шелленбергер (1988) відзначає
наступні причини недостатньої фізичної активності:
недостатня
обізнаність про користь занять (40 %);
відсутність
інтересу до занять (47 %);
перевагу
будь-яких інших занять у вільний час (62 %);
лінь
(57 %);
відсутність
інформації про можливість занять, проблема вільного часу, невіра
в свої можливості ("все одно нічого не вийде").
При
оцінці
ефективності його впливу
слід виділити два
найбільш важливі напрямки: загальний і спеціальний ефект.
Загальний вплив
бігу на організм
пов’язаний зі змінами функціонального стану
центральної нервової системи,
компенсацією відсутніх енерговитрат, функціональними зрушеннями в
системі кровообігу і зниженням захворюваності.
Тренування в
бігу на витривалість
є незамінним засобом
розрядки і нейтралізації негативних
емоцій, які викликають
хронічне нервове перенапруження.
Оздоровчий біг
(в оптимальному дозуванні)
у поєднанні з
водними процедурами
є кращим засобом
боротьби з неврастенію
і безсонням, викликаними
нервовим перенапруженням. У результаті знімається нервова
напруга, поліпшується сон
і самопочуття, підвищується працездатність. Особливо
корисний в цьому
відношенні вечірній біг,
який знімає негативні емоції, накопичені за день, і
"спалює" надлишок адреналіну, що виділяється в
результаті стресів. Таким
чином, біг є кращим природним
транквілізатором – більш дієвим, ніж лікарські препарати.
Заспокійливий вплив бігу
посилюється дією гормонів
гіпофізу (ендорфінів),
які виділяються в кров
при роботі на витривалість. При інтенсивному тренуванні
їх вміст у
крові зростає у 5
разів у порівнянні
з рівнем спокою і утримується в підвищеній концентрації протягом
декількох годин. Ендорфіни викликають стан своєрідної ейфорії, відчуття
безпричинної радості, фізичного і психічного благополуччя,
пригнічують відчуття голоду і болю, в
результаті чого різко
поліпшується настрій. Психіатри
широко використовують
циклічні вправи при
лікуванні депресивних станів
– незалежно від їх причини.
У
результаті такого різноманітного впливу бігу на центральну нервову систему
при регулярних багаторічних заняттях змінюється і тип особистості бігуна,
його психічний статус. Фахівці вважають,
що любителі оздоровчого бігу стають
більш товариські, контактні,
доброзичливі, мають більш високу самооцінку і впевненість у своїх силах і
можливостях.
Конфліктні ситуації
у бігунів виникають
значно рідше і
сприймаються набагато спокійніше; психологічний стрес або взагалі не
розвивається, або ж вчасно нейтралізується, що
є кращим засобом
профілактики інфаркту міокарда.
У результаті
більш повноцінного відпочинку
центральної нервової системи підвищується
не тільки фізична,
але і розумова
працездатність, творчі можливості людини.
Багато вчених відзначають
підвищення творчої активності і
плідності наукових досліджень після початку занять оздоровчим бігом (навіть у
літньому віці).
Заняття оздоровчим
бігом роблять суттєвий
позитивний вплив на систему кровообігу
й імунітет. При
обстеженні, 230 чоловіків
і жінок середнього віку,
що займаються оздоровчим
бігом, встановлено достовірне збільшення вмісту
в крові
еритроцитів, гемоглобіну і лімфоцитів, внаслідок чого підвищується
киснева ємність крові, її захисні властивості. У віці від 30 до
60 років (стаж занять – від 2 до 20 років) виявлено збільшення
в сироватці крові імуноглобулінів, що
сприяє зниженню захворюваності.
У результаті занять оздоровчим
бігом важливі зміни відбуваються і в біохімічному складі крові, що
впливає на сприйнятливість організму
до ракових захворювань. Так,
у бігунів старше 40 років, виявлені позитивні зрушення в
системі протипухлинного захисту
організму, пропорційно стажу
занять оздоровчим бігом.
Таким чином,
позитивні зміни в
результаті занять оздоровчим
бігом сприяють зміцненню здоров’я
і підвищенню опірності
організму дії несприятливих
факторів зовнішнього середовища.
Спеціальний ефект
бігового тренування полягає
в підвищенні функціональних можливостей
серцево-судинної
системи та аеробної продуктивності організму.
Підвищення функціональних можливостей проявляється насамперед у
збільшенні скорочувальної і «насосної» функцій серця, зростанні фізичної
працездатності. При обстеженні
580 бігунів у віці від 30
до 70 років
було виявлено, що
основні показники діяльності серцево-судинної
системи (ЧСС, АТ,
ЕКГ) не відрізнялися
від даних молодих здорових
людей.
За
допомогою ехокардіографії встановлено, що регулярні заняття бігом
призводять до збільшення
маси лівого шлуночка
(за рахунок потовщення його задньої стінки
і міжшлуночкової перегородки),
яке супроводжується зростанням продуктивності серця
і здатності міокарда
засвоювати кисень. Причому ці
зміни не сприяють
вираженому збільшенню розмірів
серця, характерному для спортсменів.
Такий
варіант адаптації до тренувальних навантажень є оптимальним з точки
зору функціональних можливостей
організму і підтримки стабільного рівня здоров’я. На
відміну від патологічного збільшення міокарда збільшення маси лівого
шлуночка супроводжується розширенням
просвіту коронарних артерій, збільшенням кровотоку
і здатності серцевого
м’яза засвоювати кисень.
Англійські вчені спостерігали описані зміни вже через 6 тижнів після виконання
тренувальної програми (в помірному темпі – 3
рази на тиждень по 30 хв).
Для збільшення
скоротності серцевого м’яза
важливе значення має розширення коронарних
артерій, що поліпшує
його трофіку. У відомого американського марафонця
де Мара,
який помер у
віці 73 років,
просвіт коронарних артерій
був у 3 рази більше
порівняно з нетренованою
людиною.
У
бігунів 60-69 років
показник працездатності вище,
ніж у не бігунів однолітків,
а також у чоловіків 40-49 років, що ведуть сидячий спосіб життя. У наявності
яскраво виражений омолоджуючий
ефект бігу –
затримка вікового зниження працездатності на цілих 20
років. Під впливом бігового
тренування у людей
середнього віку в міру
зростання тижневого обсягу бігу
(з 8 до
48 км) спостерігалося паралельне зниження частоти серцевих скорочень (ЧСС) у спокої – в середньому з 58 до 45 уд/хв.
Зменшення пульсу в спокої протягом
першого року занять оздоровчим бігом відбувається з 78 до 62 уд/хв, причому помітне зниження ЧСС
відзначалося лише з 6-го місяця
занять. У досвідчених
бігунів з багаторічним стажем
і обсягом бігових
навантажень 30-50 км на тиждень ЧСС у спокої становить 42-54
уд/хв. Бігуни мають кращі показники
ліпідного обміну (обміну жирів).
Таким
чином, радикальні зміни
ліпідного обміну під
впливом тренування на витривалість можуть
стати поворотним моментом у розвитку атеросклерозу. У дослідах
на тваринах з
експериментальним атеросклерозом
(викликаним спеціально) було визначено, що тривале тренування на витривалість
помірної інтенсивності значно
зменшувало поширеність склеротичного процесу. Під
впливом тренування на
витривалість знижується в’язкість
крові, що полегшує роботу серця
і зменшує небезпеку тромбоутворення і розвитку інфаркту.
Завдяки активізації
жирового обміну біг є ефективним
засобом нормалізації
маси тіла. У людей, що
регулярно займаються оздоровчим бігом, вага тіла близька до
ідеального, а вміст жиру в 1,5 рази менше, ніж
у тих, хто не бігають. Вельми
ефективною в цьому
плані може бути
й швидка ходьба (по 1 год в день),
що відповідає витраті енергії
300-400 ккал –
залежно від маси тіла. Додаткова витрата
енергії за 2 тижні
складе в цьому випадку не менш 3500 ккал, що приведе до втрати 500 г жирової тканини. В результаті за 1 місяць
тренування в оздоровчій ходьбі (без зміни харчового раціону) маса тіла зменшується на 1 кг.
Група
американських вчених спостерігали жінок, маса тіла яких була в середньому на 80 % більше норми. Протягом
2 місяців вони
займалися оздоровчою ходьбою
(по 2 год у день зі швидкістю 5 км/год) без обмеження харчового раціону. Після закінчення експерименту
було відзначене зниження маси тіла в
середньому з 100 до 93 кг.
Як показали
дослідження, дозоване фізичне
навантаження дозволяє
нормалізувати масу тіла не тільки
за рахунок збільшення енерговитрат, а й
в результаті пригнічення почуття голоду (при
виділенні в кров ендорфінів). При цьому
зниження маси тіла шляхом збільшення витрат енергії (за допомогою
фізичних вправ) більш фізіологічно.
Якщо
врахувати, що за 1 рік повільного бігу зі
швидкістю 9-11 км/год витрачається вдвічі більше енергії, ніж під час ходьби
(600 проти 300 ккал), то очевидно, що за допомогою бігових тренувань
аналогічного ефекту можна досягти значно швидше.
Після закінчення тренування працювали
м’язи "за інерцією" протягом декількох годин продовжують
споживати більше кисню, що
призводить до додаткової витрати
енергії. У разі вираженого ожиріння найефективніше поєднання
обох методів – тренування
на витривалість і обмеження
харчового раціону (за рахунок жирів і вуглеводів).
Крім основних
оздоровчих ефектів бігу,
пов’язаних із впливом
на системи кровообігу і дихання, необхідно відзначити також його позитивний
вплив на вуглеводний обмін, функцію печінки і шлунково-кишкового
тракту, кісткову систему. Поліпшення функції
печінки пояснюється збільшенням
споживання кисню печінковою тканиною
під час бігу
в 2-3 рази. Крім
того, при глибокому диханні
під час бігу відбувається масаж печінки діафрагмою, що покращує відтік жовчі і функцію жовчних проток, нормалізуючи їх тонус.
Регулярні тренування
з оздоровчого бігу позитивно
впливають на всі ланки
опорно-рухового
апарату, перешкоджаючи розвитку
дегенеративних змін, пов’язаних
з віком і
гіподинамією (зменшенням
рухливості). Обмеження припливу
суглобової рідини при
гіподинамії призводить до порушення
харчування хрящів і
втрати еластичності зв’язок,
зниження амортизаційних
властивостей суглобів і
розвитку артрозу. Циклічні вправи (біг, велосипед, плавання) збільшують приплив рідини до суглобових хрящів
і міжхребцевих дисків,
що є кращою
профілактикою артрозу і радикуліту. Позитивний вплив бігу
на функцію суглобів
можливо лише за
умови використання адекватних (які
перевищують можливості рухового
апарату) навантажень, поступового їх збільшення в процесі
занять.
Комментариев нет:
Отправить комментарий